Суббота, 27.04.2024, 14:37
Комісія "Мистецтво" і "Технології"
Історія мистецтвЗразок аналізу картини.
Картина Ежена Делакруа «Свобода, що веде народ на барикади» - найбільш відома картина цього французького художника – романтика, яку він не вважав кращою в своїй творчості, а критики, сучасні художнику взагалі були єдині в негативних оцінках. Втім Делакруа цим живописним твором визначив образотворче рішення ідеї свободи.
Картина «Свобода, що веде народ на барикади» написана в 1830 році, і через рік експонувалась в салоні. Розміри: 360×225 см. Саме цією картиною Делакруа ствердив себе як кращого художника романтичного стилю, якому притаманне ефектне, колористичне рішення, асиметрична композиція з діагональними лініями побудови, контрасти освітлення і вибір тем природних катастроф, бурхливих явищ, революцій, полювань тощо.
Ця картина прославляє революцію, боротьбу. Свободу уособлює дівчина з республіканським триколором в руці. В образі поєднались риси сучасної художнику парижанки з класичною красою античних богинь. Образ Свободи – домінантний центр композиції, вона знаходиться в геометричному центрі полотна, привертає увагу величністю та красою. Закони типізації, контрасту, правил сюжетно-композиційного центра підпорядковані почуттям художника.
Колорит картини доволі стриманий, художник обмежив палітру: сірі та бежевого кольору будинки набережної Сени, собор Нотр дам де Парі, стримана блакить неба – це Паріж Домьє , а суворість колориту так нагадував глядачам картини Жеріко, що критики побачили в цій картині наслідування «Плота Медузи». Образ громадянина автопортретний.
Дуже виявлені контрасти освітлення роблять картину бурхливою, висловлюють сильну пристрасть.
Загальна композиція нагадує трикутник – уособлення експресії, динамізму, руху вперед.
Колорит символічний - колір прапора повторюється в одязі: синя куртка, червоний пояс, біла сорочка.
В цьому творі вперше художник використав коричневий підмальовок, щоб передати почуття бою. «Свобода, що веде народ на барикади» - перша і єдина картина Делакруа, в якій він зобразив сучасних парижан в сучасному одязі, а образ Свободи нагадує Ніку Самофрокійську. Самий жорстокий реалізм поєднується з ідеальною красою античної богині.
Алегоричність фігури Свободи, її символізм не створюють дисонансу з іншими персонажами через те, що вони – образи революції, закономірного розвитку подій того часу.
Манера нанесення фарби – пастозна. Міміка, жести героїв виразні і правдиві. Ця картина – «Марсельєза французького живопису».
О.В. Гніда
Викладач історії мистецтва
Література:
1. Е. Кожина «Романтическое искусство», М., «Искусство», 1982
2. Л. Дьяков «Ежен Делакруа», М., «Искусство», 1983
Зразок рецензії на виставку картин художника В’ячеслава Нежуги в галереї Art’I
Вернісаж 22. 04. 2011.
Картини В’ячеслава Нежуги сповнені музикою, філософськими роздумами та символікою.
На полотнах цього художника на одній площині поєднуються різні стилі мистецтва: імпресіонізм і реалізм, абстракція і символізм. В результаті отримується стиль і «почерк» цього художника – оригінальний і неповторний. Жанровість картин також змішана: натюрморт на фоні архітектурного пейзажу, і як елемент готики – силует музичного інструмента. В серії картин «Річки» поєднані пейзажі Хортиці з традиційними архітектурними видами міста Запоріжжя. І це сприймається як символічне поєднання природи з культурою.
На виставці картини – як симфонії у фарбах, абстрактне полотно виглядає як віртуозне інтермецо, натюрморти – як ноктюрни у вишукано-блакитній, бузковій та бірюзовій гамі, а глибока перспектива вулиць Венеції звучить як музика органа високого регістра.
Така багатоплановість і глибина побудови картинної площини свідчить про складний внутрішній світ художника, його майстерність та високий професіоналізм.
В картинах В. Нежуги символічні і деталі; наприклад, птахи в сюжетно-тематичних картинах – символ волелюбства, риби в натюрмортах асоціюються з раннє християнською символікою, а яйце – зародження світу. Художник в своїх картинах не фіксує красу світу, а прагне передавати своє розуміння цієї краси, її тендітності і незахищеності. Дивлячись на картини автора, замислюєшся над швидкоплинним часом земного шляху людини, про вічність гармонізації світу коханням.
Така ж різноманітна і техніка картин: пастозне нанесення фарби при зображенні Венеції, лесування легким пензлем в «Ранковій сюіті», локальні кольори теплих відтінків в зображенні готичного міста. В картині «Курочка ряба» монохромність тонких нюансів матеріалізується вагомим деку пажем.
Картини цього автора спонукають на роздуми, потребують активної співпраці глядача. Невелика площина виставкової зали акумулює творчу енергію художника і стає ясним задум автора: через сприймання – до співчуття і бажання жити згідно законам краси і духовності.
О.В. Гніда
Викладач історії мистецтва
|
Меню сайтаПоискСтатистикаОнлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |